FLOGVIT
.bible

RomerneKapittel 6

+ UndertekstGrunntekst← ForrigeNeste →
Kva skal vi då seia? Skal vi halda fram i synda så nåden kan bli større?
Τί οὖν ἐροῦμεν; ⸀ἐπιμένωμεν τῇ ἁμαρτίᾳ, ἵνα ἡ χάρις πλεονάσῃ;
På ingen måte! Korleis kan vi som har døydd frå synda, framleis leva i henne?
μὴ γένοιτο· οἵτινες ἀπεθάνομεν τῇ ἁμαρτίᾳ, πῶς ἔτι ζήσομεν ἐν αὐτῇ;
Eller veit de ikkje at alle vi som vart døypte til Kristus Jesus, vart døypte til døden hans?
ἢ ἀγνοεῖτε ὅτι ὅσοι ἐβαπτίσθημεν εἰς Χριστὸν Ἰησοῦν εἰς τὸν θάνατον αὐτοῦ ἐβαπτίσθημεν;
Vi vart altså gravlagde med han ved dåpen til døden, for at liksom Kristus vart oppreist frå dei døde ved herlegdomen til Far, så skal vi òg vandra i eit nytt liv.
συνετάφημεν οὖν αὐτῷ διὰ τοῦ βαπτίσματος εἰς τὸν θάνατον, ἵνα ὥσπερ ἠγέρθη Χριστὸς ἐκ νεκρῶν διὰ τῆς δόξης τοῦ πατρός, οὕτως καὶ ἡμεῖς ἐν καινότητι ζωῆς περιπατήσωμεν.
For har vi vorte sameina med han i ein død som er lik hans, skal vi vissleg òg bli det i ei oppstode som er lik hans.
Εἰ γὰρ σύμφυτοι γεγόναμεν τῷ ὁμοιώματι τοῦ θανάτου αὐτοῦ, ἀλλὰ καὶ τῆς ἀναστάσεως ἐσόμεθα·
Vi veit at det gamle mennesket vårt vart krossfest med han, så syndekroppen skulle gjerast til inkjes, og vi ikkje lenger skulle vera slavar under synda.
τοῦτο γινώσκοντες ὅτι ὁ παλαιὸς ἡμῶν ἄνθρωπος συνεσταυρώθη, ἵνα καταργηθῇ τὸ σῶμα τῆς ἁμαρτίας, τοῦ μηκέτι δουλεύειν ἡμᾶς τῇ ἁμαρτίᾳ,
For den som har døydd, er rettferdiggjord frå synda.
ὁ γὰρ ἀποθανὼν δεδικαίωται ἀπὸ τῆς ἁμαρτίας.
Men døydde vi med Kristus, trur vi at vi òg skal leva med han.
εἰ δὲ ἀπεθάνομεν σὺν Χριστῷ, πιστεύομεν ὅτι καὶ συζήσομεν αὐτῷ·
Vi veit at Kristus, som vart oppreist frå dei døde, ikkje døyr meir. Døden har ikkje lenger makt over han.
εἰδότες ὅτι Χριστὸς ἐγερθεὶς ἐκ νεκρῶν οὐκέτι ἀποθνῄσκει, θάνατος αὐτοῦ οὐκέτι κυριεύει·
For den døden han døydde, døydde han for synda éin gong for alle. Men det livet han lever, lever han for Gud.
ὃ γὰρ ἀπέθανεν, τῇ ἁμαρτίᾳ ἀπέθανεν ἐφάπαξ· ὃ δὲ ζῇ, ζῇ τῷ θεῷ.
Såleis skal de òg rekna dykk som døde for synda, men levande for Gud i Kristus Jesus.
οὕτως καὶ ὑμεῖς λογίζεσθε ἑαυτοὺς ⸂εἶναι νεκροὺς μὲν⸃ τῇ ἁμαρτίᾳ ζῶντας δὲ τῷ θεῷ ἐν Χριστῷ ⸀Ἰησοῦ.
Lat difor ikkje synda herska i den dødelege kroppen dykkar, så de lyder lystene hans.
Μὴ οὖν βασιλευέτω ἡ ἁμαρτία ἐν τῷ θνητῷ ὑμῶν σώματι εἰς τὸ ⸀ὑπακούειν ταῖς ἐπιθυμίαις αὐτοῦ,
Still heller ikkje lemene dykkar til rådvelde for synda som våpen for urett, men still dykk sjølve til rådvelde for Gud som dei som har vorte levande frå dei døde, og lemene dykkar som våpen for rettferd for Gud.
μηδὲ παριστάνετε τὰ μέλη ὑμῶν ὅπλα ἀδικίας τῇ ἁμαρτίᾳ, ἀλλὰ παραστήσατε ἑαυτοὺς τῷ θεῷ ⸀ὡσεὶ ἐκ νεκρῶν ζῶντας καὶ τὰ μέλη ὑμῶν ὅπλα δικαιοσύνης τῷ θεῷ.
For synda skal ikkje herska over dykk, sidan de ikkje er under lova, men under nåden.
ἁμαρτία γὰρ ὑμῶν οὐ κυριεύσει, οὐ γάρ ἐστε ὑπὸ νόμον ἀλλὰ ὑπὸ χάριν.
Kva då? Skal vi synda fordi vi ikkje er under lova, men under nåden? På ingen måte!
Τί οὖν; ⸀ἁμαρτήσωμεν ὅτι οὐκ ἐσμὲν ὑπὸ νόμον ἀλλὰ ὑπὸ χάριν; μὴ γένοιτο·
Veit de ikkje at når de stiller dykk til rådvelde for nokon som slavar til lydnad, då er de slavar under den de lyder, anten det er synda som fører til død, eller lydnaden som fører til rettferd?
οὐκ οἴδατε ὅτι ᾧ παριστάνετε ἑαυτοὺς δούλους εἰς ὑπακοήν, δοῦλοί ἐστε ᾧ ὑπακούετε, ἤτοι ἁμαρτίας εἰς θάνατον ἢ ὑπακοῆς εἰς δικαιοσύνην;
Men Gud vere takk! De var slavar under synda, men de vart av hjarta lydige mot den læreforma de vart overgjevne til.
χάρις δὲ τῷ θεῷ ὅτι ἦτε δοῦλοι τῆς ἁμαρτίας ὑπηκούσατε δὲ ἐκ καρδίας εἰς ὃν παρεδόθητε τύπον διδαχῆς,
De vart frigjorde frå synda og har vorte slavar under rettferda.
ἐλευθερωθέντες δὲ ἀπὸ τῆς ἁμαρτίας ἐδουλώθητε τῇ δικαιοσύνῃ·
Eg talar på menneskevis på grunn av veikskapen i kjøtet dykkar. For liksom de før stilte lemene dykkar til teneste for ureinskap og lovløyse, som førte til meir lovløyse, så still no lemene dykkar til teneste for rettferda, som fører til helging.
ἀνθρώπινον λέγω διὰ τὴν ἀσθένειαν τῆς σαρκὸς ὑμῶν· ὥσπερ γὰρ παρεστήσατε τὰ μέλη ὑμῶν δοῦλα τῇ ἀκαθαρσίᾳ καὶ τῇ ἀνομίᾳ εἰς τὴν ἀνομίαν, οὕτως νῦν παραστήσατε τὰ μέλη ὑμῶν δοῦλα τῇ δικαιοσύνῃ εἰς ἁγιασμόν.
For då de var slavar under synda, var de frie frå rettferda.
Ὅτε γὰρ δοῦλοι ἦτε τῆς ἁμαρτίας, ἐλεύθεροι ἦτε τῇ δικαιοσύνῃ.
Kva frukt hadde de då av det de no skjemmest over? For enden på det er døden.
τίνα οὖν καρπὸν εἴχετε τότε ἐφʼ οἷς νῦν ἐπαισχύνεσθε; τὸ γὰρ τέλος ἐκείνων θάνατος·
Men no, når de er frigjorde frå synda og har vorte slavar for Gud, ber de frukt som fører til helging, og enden er evig liv.
νυνὶ δέ, ἐλευθερωθέντες ἀπὸ τῆς ἁμαρτίας δουλωθέντες δὲ τῷ θεῷ, ἔχετε τὸν καρπὸν ὑμῶν εἰς ἁγιασμόν, τὸ δὲ τέλος ζωὴν αἰώνιον.
For den løna synda gjev, er døden, men Guds nådegåve er evig liv i Kristus Jesus, vår Herre.
τὰ γὰρ ὀψώνια τῆς ἁμαρτίας θάνατος, τὸ δὲ χάρισμα τοῦ θεοῦ ζωὴ αἰώνιος ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ τῷ κυρίῳ ἡμῶν.
←→